Ґеорґ був дев’ятим сином у родині артилерійського офіцера та інженера-будівельника Бернхарда Слюйтермана Ланґевейде від його третього шлюбу у великому місті рурської промислової зони Ессені. Його мати походила з ткацького роду Нолл, батько ж мав голландське коріння.

Задзвонили дзвони лунко в Перемишлі, а ще дужче дзвонять дзвони в Ярославі, – співалось в народній пісні, яку ще малим чув по радіо. Щоправда на сучасній мапі України ці старовинні міста не значаться, як не значаться й Холм, Замостя, Більськ, Біла, Дорогичин. Історія склалась так, що опинились вони поза межами нашої держави. Тепер це території Республіки Польща, території, які після ІІ світової війни отримали загальну назву від прізвища британського міністра закордонних справ Керзона – Закерзоння. Але, незважаючи на це, вони залишаються насиченими нашим духом, таким собі загубленим материком планети Русь-Україна. Звичайно, давньою моєю мрією було відвідати ці землі, побачити все на власні очі, і головне – поспілкуватись з людьми, що ще лишились там.

Визнаний батьком американського пейзажного живопису, основоположник легендарної Школи ріки Гудзон, Томас Коул переїхав до Америки з Англії, а саме з графства Лакшир у віці вісімнадцяти років. Після року самостійного перебування в Філадельфії, Коул повернувся до своєї родини в місті Стойбенвіль, штат Огайо. Ще живучи в Англії, Коул був учнем дизайнера в друкарні, а вже в Стойбенвілі, він зайнявся малюванням візерунків, а також можливо гравіруванням дерев’яних блоків для їхнього з батьком бізнесу з обробки паперу. В Стойбенвілі, Коул почав досліджувати пейзажний живопис після отримання деяких поверхових навичок олійного живопису від мандрівного портретиста на прізвище Стейн.

Там десь далека,
тиха тече Десна,
де грѢє душу сонце,
і лѢтам злива рясна.

Там де у селах,
расли маѢ батька і дѢд,
там де живе нарǒд мǒй,
не адну тисячу лѢт.

Там де на полі,
расте сині льон,
а у недѢлю да церкви,
людей гукає дзвǒн

Тамички в небі,
бусел памалу летить,
там на ПалѢссі,
буду і я сабѢ жить.

Олександр Бобко,
Максим Гомелюк
21 лютого 2009 року

PS

Вірш написано на східно-поліській говірці, вживаній на території Чернігівської (понад Десною) та Сумській (північ) областей.  Абетка вживана суто авторська. Буква Ѣ – дифтонг –  іе, буква ǒ – дифтонг уо

Завдяки своїм захоплюючим панорамним пейзажам дикої природи Північної та Південної Америки, Фредерік Едвін Чорч став провідною постаттю другого покоління Школи ріки Гудзон. Його полотна відобразили всю драму американського фронтьєру (щойно освоюваних територій) , й виразили експансивний та оптимістичний світогляд Сполучених Штатів середини ХІХ сторіччя. Народжений в Гартфорді, штат Контектикут, Чорч був сином заможного підприємця. Початкові уроки живопису він отримав від місцевих художників Бенжаміна Гатчінса Кое та Александра Гамільтона Еммонса. В 1844 році за сприяння свого мистецького патрона Даніеля Вадсворта, він став першим учнем знаного художника, представника Школи ріки Гудзон Томаса Коула.

В історії кожного народу трапляються митці яким особливо тонко вдається передати ті тонкощі, відтінки та казкові закутки рідного краю, які рідко впадають в очі пересічним його землякам. Одним з таких майстрів пензля та олівця був Адріан Людвіґ Ріхтер (28.09.1803 – 19.06.1884) – німецький художник та майстер офорту, що народився в Дрездені, в сім’ї гравера Карла Авґуста Ріхтера. Власне рідний батько і став його першим вчителем. Хоча згодом великий вплив на молодого Ріхтера справили художники Ерхард та Ходовецький

Браян Йодер
Загальноприйнятим способом опису певного поняття є визначення його родової приналежності (класу речей до якої це поняття належить) та ознак, за якими певний клас речей відрізняється від інших класів, що належать до одного роду. Родову приналежність мистецтва можна визначити як діяльність з метою самовираження. Здійснення такої діяльності включає в себе рясне різноманіття засобів, таких як журналістика, звичайне мовлення, приступи гніву, стилі одягу, технічні вказівки і, звісно ж, мистецтво. Визначальною властивістю самовираження (всіх його різновидів, не тільки мистецтва) є те, що воно передає інформацію застосовуючи для цього цілеспрямоване маніпулювання засобами передачі…

Зі статті д-ра Вернера Майера
Потужним і глибинним було життя німецького народу біля лісу. Мов нагадування про лісові краї, в яких мешкали предки нашого народу, воно знову і знову звучить у піснях і переказах, міфах та казках. Людина Півночі володіє вродженим чуттям сутності і своєрідності природи, а разом з цим ясним і безпосереднім розумінням дива життя, яке в лісі розкривається тому, хто здатний його сприйняти. Ми бачимо в ньому живе ціле, хоча в окремих випадках не завжди розпізнаємо співзвучність великого гімну життя. У своїх народних і святкових піснях людина Півночі кожного разу заново намагалася пояснити собі потужне переживання такої загадки, як ліс.

Визнаний найвидатнішим живописцем Дикого заходу XIX століття, Альберт Бірштадт народився 1830 року, в місті Золінґен, що в Німеччині. Коли йому було два роки, Альберт та його родина емігрували до Сполучених Штатів, оселившись в Новому Бедфорді, штат Массачусетс. Нам нічого не відомо про спроби себе в мистецтві, можливо в той, час на нього впливали місцеві пейзажисти та фахівці з архаїчних видів фотографії. Ще до того часу, як йому виповнилось двадцять, Альберт заробляв уроками «монохроматичного» малювання, а його роботи почали привертати увагу колекціонерів з Нового Бредфорда.

Фред Росс
Саме по собі відчуття естетичної насолоди не перетворює річ, яка його викликає, на витвір мистецтва. Витвір мистецтва – це вибіркове відтворення дійсності з метою донесення певних аспектів людського буття чи нашого світосприйняття. Найвеличніші витвори відкривали нам красу чи трагедію життя. Найбільш глибокі, універсальні і вічні людські емоції, і які були властиві нам як в сиву давнину, і так само залишаться надалі в майбутньому. Ця тема розкривається в найвидатніших поезіях, романах та п’єсах. Наші надії, наші мрії і наші страхи. Ревнощі, жадібність, хтивість, честолюбство, травми завдані упередженнями, війнами чи навіть просто дорослішанням. Суворість так само властива людству, як і співчуття та ідеалізм.