Ашер Браун Дюранд народився 12 серпня 1796 року в селищі Мейплвуд, штат Новий Джерсі (нині селище зветься Джеферсон вілідж), і був восьмим з одинадцяти дітей. Його батько був годинникарем та майстром по сріблу, і жив в маєтку нині знаному як Дім і сад Дюранда-Геддена, доречі відновленому на сьогодні в історичній подобі. Дюранд особливо цікавий тим, що ніде формально не навчався мистецтву живопису. Свою мистецьку діяльність він розпочав практикантом в гравірувальній майстерні з 1812 до 1817 року, згодом ставши партнером власника фірми, який попрохав його очолити відділ у Нью-Йорку. Він вигравірував Декларацію незалежності намальовану Джоном Трамбулом [1] в 1823 році, що забезпечило Дюрандові славу неперевершеного гравера на цілу країну. Дюранд допоміг організувати Нью-йоркську художню асоціацію в 1825 році, яка згодом стала славнозвісною Національною академією дизайну, і очолював дану організацію з 1845 до 1861 року.

Джаспер Френсіс Кропсі – один з найвидатніших майстрів Школи ріки Гудзон, знаний як на Старому континенті, так і в самій Америці, за його багаті барвами величні краєвиди американської осені.

Знаний за свою особливу любов до Артики, американський художник та фотограф,  Вільям Бредфорд з’явився на цей світ 20 квітня 1832 року в місті Феаргевен, штат Массачусетс, в родині Мелвіна Бредфорда і Ганни Кемптон. Його рід належав до числа перших поселенців Плімутської колонії, а один з предків, також на ім’я Вільям Бредфорд, був навіть очільником цієї території.

Ґеорґ був дев’ятим сином у родині артилерійського офіцера та інженера-будівельника Бернхарда Слюйтермана Ланґевейде від його третього шлюбу у великому місті рурської промислової зони Ессені. Його мати походила з ткацького роду Нолл, батько ж мав голландське коріння.

Визнаний батьком американського пейзажного живопису, основоположник легендарної Школи ріки Гудзон, Томас Коул переїхав до Америки з Англії, а саме з графства Лакшир у віці вісімнадцяти років. Після року самостійного перебування в Філадельфії, Коул повернувся до своєї родини в місті Стойбенвіль, штат Огайо. Ще живучи в Англії, Коул був учнем дизайнера в друкарні, а вже в Стойбенвілі, він зайнявся малюванням візерунків, а також можливо гравіруванням дерев’яних блоків для їхнього з батьком бізнесу з обробки паперу. В Стойбенвілі, Коул почав досліджувати пейзажний живопис після отримання деяких поверхових навичок олійного живопису від мандрівного портретиста на прізвище Стейн.

Завдяки своїм захоплюючим панорамним пейзажам дикої природи Північної та Південної Америки, Фредерік Едвін Чорч став провідною постаттю другого покоління Школи ріки Гудзон. Його полотна відобразили всю драму американського фронтьєру (щойно освоюваних територій) , й виразили експансивний та оптимістичний світогляд Сполучених Штатів середини ХІХ сторіччя. Народжений в Гартфорді, штат Контектикут, Чорч був сином заможного підприємця. Початкові уроки живопису він отримав від місцевих художників Бенжаміна Гатчінса Кое та Александра Гамільтона Еммонса. В 1844 році за сприяння свого мистецького патрона Даніеля Вадсворта, він став першим учнем знаного художника, представника Школи ріки Гудзон Томаса Коула.

В історії кожного народу трапляються митці яким особливо тонко вдається передати ті тонкощі, відтінки та казкові закутки рідного краю, які рідко впадають в очі пересічним його землякам. Одним з таких майстрів пензля та олівця був Адріан Людвіґ Ріхтер (28.09.1803 – 19.06.1884) – німецький художник та майстер офорту, що народився в Дрездені, в сім’ї гравера Карла Авґуста Ріхтера. Власне рідний батько і став його першим вчителем. Хоча згодом великий вплив на молодого Ріхтера справили художники Ерхард та Ходовецький

Браян Йодер
Загальноприйнятим способом опису певного поняття є визначення його родової приналежності (класу речей до якої це поняття належить) та ознак, за якими певний клас речей відрізняється від інших класів, що належать до одного роду. Родову приналежність мистецтва можна визначити як діяльність з метою самовираження. Здійснення такої діяльності включає в себе рясне різноманіття засобів, таких як журналістика, звичайне мовлення, приступи гніву, стилі одягу, технічні вказівки і, звісно ж, мистецтво. Визначальною властивістю самовираження (всіх його різновидів, не тільки мистецтва) є те, що воно передає інформацію застосовуючи для цього цілеспрямоване маніпулювання засобами передачі…

Зі статті д-ра Вернера Майера
Потужним і глибинним було життя німецького народу біля лісу. Мов нагадування про лісові краї, в яких мешкали предки нашого народу, воно знову і знову звучить у піснях і переказах, міфах та казках. Людина Півночі володіє вродженим чуттям сутності і своєрідності природи, а разом з цим ясним і безпосереднім розумінням дива життя, яке в лісі розкривається тому, хто здатний його сприйняти. Ми бачимо в ньому живе ціле, хоча в окремих випадках не завжди розпізнаємо співзвучність великого гімну життя. У своїх народних і святкових піснях людина Півночі кожного разу заново намагалася пояснити собі потужне переживання такої загадки, як ліс.

Визнаний найвидатнішим живописцем Дикого заходу XIX століття, Альберт Бірштадт народився 1830 року, в місті Золінґен, що в Німеччині. Коли йому було два роки, Альберт та його родина емігрували до Сполучених Штатів, оселившись в Новому Бедфорді, штат Массачусетс. Нам нічого не відомо про спроби себе в мистецтві, можливо в той, час на нього впливали місцеві пейзажисти та фахівці з архаїчних видів фотографії. Ще до того часу, як йому виповнилось двадцять, Альберт заробляв уроками «монохроматичного» малювання, а його роботи почали привертати увагу колекціонерів з Нового Бредфорда.