Селянський народ або ж Boerevolk

Чомусь ототожнення себе з селянством прийнято вважати смішним чи ледь не ганебним. Селян ніколи не зараховували до елітних прошарків суспільства, хоч на них завжди припадала левова частка праці, плодами якої користувались всі інші. Селян також прийнято вважати малограмотними та пасивними. Навряд чи в когось спаде на думку, що можуть існувати цілі селянські нації чи селянські держави. Проте такі явище все ж були.

Протягом 18 століття голландські малограмотні селюки (власне не тільки голландські, але і німецькі та французькі), а разом з ними пройдисвіти та шукачі пригод їхали в Південну Африку шукати кращої долі. Вони явно не знали, що їх чекає на нових землях, проте неможливість облаштуватись на батьківщині змушувала їх до цього. Спершу заселивши Капську колонію, в 1835 році під тиском англійського імперіалізму вони були змушені переселитись в глибину південної частини Африканського континенту. Це переселення отримало назву – Великий Трек, і в подальшому відіграло ключові роль у побудову національної ідентичності наймолодшого білого народу – народу бурів (Boer – гол. “селянин”). В це варто вдуматись нова нація була створена селянами (!!!), які явно не знались на тонкощах фламандської школи живопису. Еліта, інтелігенти та аристократія лишилась в Голандії, де нині ми власне маємо шанс спостергіати далеко не тріумф європейського духу та християнських цінностей.
Після виснажливого переходу на нові землі (під час якого померли дестяки тисяч бурів), двох англо-бурських воєн, численних війн з дикунами (дехто любить писати, що зулусам вдалось перемагати білих, однак мало хто каже що під час найвідомішого з таких боїв кілька сотень білих дядьків-бурів стримували натиск 12 тисяч зулусів) бурам вдалось вжити, і власне стане однією, чи скажімо навіть основною підвалиною Південно-Африканської республіки.

До речі, не варто ототожнювати бурів з рештою африканерів (білих, що розмовляють на мові африкаанс, похідній від босяцьких діалектів голландської з додатками французької, англійської та німецької). Бурів, нащадків фермерів та першопрохідців, особливо тих, що переживи Великий трек, виділяються в окрему “субкультуру”. Власне саме бури є найбільш нетолерантною частиною білих в ПАР, вони не піддаються змішуванням з тубільцями, являються ревними християнами. На відмінну від англомовних білих мешканців ПАР, та власне африкаанс-мовної буржуазії, що часто не сильно боронить свої права, і не сильно противилась скасуванню апартеїду, попри те, що нині отримую за це по голові від негрів на рівні з бурами.

Саме серед селян бурів поширений рух за утворення незалежної білої держави на Півдні Африки, саме вони створили біле місто – громаду Оранія, таким чином подаючи всім іншим людям, зокрема і в Європі, чудовий приклад самоорганізації за екстремальних умов та у повністю у ворожому оточенні. Самоорганізації на умовах повної участі в роботі всіх членів громади.

Саме слово “бур” лібералами (втч. всялікими розумниками з числа решти білих ПАР) висміюється, а бурів ототожнюють з “тупими селюками”, аналогами американським rednecks. Власне мабуть це типова реакція “еліти” на здорові прояви народного духу.

В тему: сайт бурського міста-громади Оранія - http://www.orania.co.za

Автор: ОБ