Святий благовірний Олаф, хреститель Норвегії

29 серпня Церква Христова вшановує пам’ять Святого благовірного Олафа, короля Норвегії, хрестителя і просвітителя Норвежців. Останнього святого шанованого як православними, так і католиками.
Біографія цього видатного скандинавського володаря перепліталась з історією Руси-України, що власне і не дивно.
Син Ости Ґундбрансдеттер і князя однієї з норвезьких удільних земель Гаральда Ґренладського, нащадок першого короля Норвегії Гаральда Прекрасноволосого народився в 995 році.
Істинний вікінг молодість свою він провів в боях та мандрах. Опинившись в 1013 році в Нормандії, в місті Руані він приймає Віру Христову, і в цьому ж році став на службу до англійського короля вигнанця Етельреда, допомігши йому повернутись на королівський престол. Після боїв проти данців на боці англійців, в 1015 році Олаф разом з єпископом Зіґфрідом повертається до Норвегії, де проголошує себе королем, заручившись підтримкою владних кланів з Верхніх земель.
В подальшому Святий Олаф розбиває феодалів з півдня Норвегії, захоплює острови Оркні (на північ від Шотландії), здійнює переможні рейди в Данію.
Бачачи міць військ Олафа та слухаючи проповіді святих отців норвежці та підвладні їм народи приймають Християнство, вслід за своїм володарем.
Для примирення зі Швецієї було тінґом (радою старійшин) цієї країни було прийнято рішення видати за Олафа дочку шведського короля Інґіґерду. Проте доки його дипломати готували все необхідне шведську принцесу засватав могутніший європейський володар. Ним був руський князь Ярослав Мудрий, що ще зіграє за іронією долі певну роль в житті Олафа. Останній не довго думаючи одружився на зведеній сестрі Інґіґерди – Астрід.
В 1027 році Олаф в союзі зі Шведами напав на Данію, проте зазнав поразки від данського короля Кнуда Великого. І в 1028 році змушений був тікати ну Русь, у володіння Ярослава Мудрого. Зазначимо, що його син Маґнус та молодший брат Гаральд (зять Ярослава Мудрого) виховуватимуться довгий час на Русі, в Києві.
За три роки Олаф спробує повернути собі норвезький трон, проте загине в битві при Стікластадірі, в бою з норвезькою шляхтою.
Не зважаючи на наявність ворогів, Олаф став популярним святим серед норвезького люду, а його культ об’єднав країну.
В 1031 році єпископ Ґрімкел, один з місіонерів, що прибули з Олафом з Англії здійсний канонізацію Олафа. Це сталось 31 серпня, за рік і чотирі дні після смерті короля. Вищезгаданий єписком після норвегії здійснював служіння на південному сході Англії, де теж існував культ Святого Олафа. Культ Святого поширювавсь не тільки в Скандинавських країнах. Вікінги, що служили у варті візантійського імператора теж вшановували його, у Константинополі та Венеції існували церкви присвячені Святому Олафові. Вікінги, що мешкали вдалині від рідних земель вважали його своїм покровителем.
Дві церкви в честь Святого Олафа існували і на землях, підвладних Русі, а саме в Новгороді та Старій Ладозі. Щоправда вони не збереглись.
День Святого Олафа є також національним святом Фарерських островів, де люди вітають один одного словами “Góða Ólavsøku”, що означає “Хороших поминок Святого Олафа”.

Святий Олаф є для норвежців та фарерців, тим ким для нас є Володимир Великий. Цікаво, що і вшанування цих святих відбувається майже в один день. День Св. рівноапостольного князя Володимира 28 липня, день св.Олафа – 29 липня.

Сподіватимемось, що норвежський та інші скандинавські народи повернуться до своєї істинної віри – православного Християнства, і будуть жити за прикладом короля Олафа.

На світлинах: св. Олаф; день св.Олафа в Торсгавні, столиці Фарерів.

Автор: ОБ