Фредерік Едвін Чорч. Художник, що передав дух Америки.

Завдяки своїм захоплюючим панорамним пейзажам дикої природи Північної та Південної Америки, Фредерік Едвін Чорч став провідною постаттю другого покоління Школи ріки Гудзон. Його полотна відобразили всю драму американського фронтьєру (щойно освоюваних територій) , й виразили експансивний та оптимістичний світогляд Сполучених Штатів середини ХІХ сторіччя.

Народжений в Гартфорді, штат Контектикут, Чорч був сином заможного підприємця. Початкові уроки живопису він отримав від місцевих художників Бенжаміна Гатчінса Кое та Александра Гамільтона Еммонса. В 1844 році за сприяння свого мистецького патрона Даніеля Вадсворта, він став першим учнем знаного художника, представника Школи ріки Гудзон Томаса Коула. Навчаючись в малярні Коула в Кацкілі, штат Новий Йорк, Чорч засвоїв метод малювання ескізів винайдений його вчителем, та став послідовником епічного стилю живопису. Після звершення дворічного навчання, Чорч переїхав до Нью-Йорку, де заснував власну малярню.

Чорч досяг значного успіху в Нью-Йорку. В 1848 році, його, одного з наймолодших митців, було обрано академіком Національної академії дизайну, і вже скоро вже мав власних учнів, зокрема таких як Джервіс Мак Енті та Вільям Джеймс Стілман. В наступний період, Чорч наслідував творчість Коула, малюючи широкоформатні пейзажі долини ріки Гудзон та Нової Англії. Під впливом творів англійського теоретика мистецтва Джона Раскіна (одного з ідеологів руху прерафаелітів), він почав малювати в більш точній манері, зосереджуючись на специфічних ефектах погоди та атмосфери. Його також надихали роботи Александра фон Гумбольдта, німецького дослідника-натураліста.

Чорч став помалу застосовувати науковий підхід про природи, використовуючи ескізи, які він створив в подорожах та експедиціях, в підготовці полотен. В 1853 році, він став першим американським митцем, котрий відвідав Південну Америку. В супроводі Сайруса Філда, підприємця, що згодом стане відомим за свою участь в прокладанні першої трансатлантичної телеграфної лінії, Чорч пройшов по маршруту Гумбольдта (по якому німецький натураліст пройшов 1802 року) від Колумбії до Еквадору. Впродовж цього шляху, Чорч малював з натури, створюючи малюнки, які згодом стали базою для його визначних, дивовижних полотен, зокрема таких як «Кордильєри: світанок» (1855 р.) . Коли його роботи отримали високу оцінку, Чорч вирушив у другу експедицію в 1857 році. В цій мандрівці, його компаньйоном був пейзажист Луїс Ремі Міньот. Це була подорож, під час якої він зміг зосередитись на краєвидах Анд, і заповнити свої щоденники записами і замальовками рослинності та сільської місцевості. З притаманними їм широкою перспективою і атмосферними деталями, роботи створені за результатами цієї експедиції продемонстрували унікальний підхід Чорча. Серед найвидатніших досягнень митця в його кар’єрі можна назвати «Серце Анд» (1859 р.), в якому автор відобразив красу та неповторність тропіків. Інший видатним твором цього періоду стала «Ніагара» (1857 р.), яка забезпечила Чорчеві звання провідного майстра, що виражає глибини духу Америки.

Впродовж 1860-х років Чорч продовжив мандрувати в пошуках сюжетів для своїх творів. Він і надалі створював краєвиди тропіків, наприклад «Присмерки в дикому краї» (1860 р.) та «Котопахі» (1862 р.), аж до 1867 року, в якому він рушив у півторарічну подорож до Європи та Близького Сходу. Перші шість місяців він провів у Лондоні та Парижі, а згодом помандрував до Александрії, Бейруту, Константинополя, Баальбеку, Петри та Єрусалиму. Захоплений античними цивілізаціями, він також відвідав Неаполь, Пестум та Грецію. Результатом цих мандрів стали численні олійні ескізи і малюнки, які були використані в серії картин, включаючи «Парфенон» (1871 р.) та «Краєвид Єрусалиму з Оливної гори» (1870 р.).

До 1880 року творча активність художника зменшилась через проблеми зі здоров’ям, а в 1883 ревматизм скалічив йому праву руку. В 1890 році, Фредерік Чорч оселився в Олані – власному маєтку біля Гудзону, в штаті Новий Йорк. Маєток було спроектовано спеціально для нього в перському та мавританському стилі, архітектором Кальвертом Воксом в 1870 році. В самому будинку, нині збереженому як музей, а також в екзотичному меблюванні та прикрасах, відобразилась еклектика інтересів Чорча та його мандрівок. Стіни митець прикрасив роботами Старих майстрів, зокрема пейзажами Клода Лорена та Сальватора Роса. Попри те, що останніми роками, зими він проводив в Мексиці, останню фазу свого життя Чорч мешкав в своєму маєтку – Олані.
Помер видатний відтворювач духу Америки 1900 року в Нью-Йорку.

Підготував: ОБ, за матеріалами ARC

Підбірка картин Ф. Е. Чорча – http://artrenewal.org/pages/artist.php?artistid=673