Ґеорґ Слюйтерман фон Ланґевейде

Ґеорґ був дев’ятим сином у родині артилерійського офіцера та інженера-будівельника Бернхарда Слюйтермана Ланґевейде від його третього шлюбу у великому місті рурської промислової зони Ессені. Його мати походила з ткацького роду Нолл, батько ж мав голландське коріння. Власне, ім’я спочатку його ім’я писалося як Слюйтерман ван Ланґевейде.

Після ранньої смерті його батька він багато часу проводив у робітничому кварталі Ессена і вперше почав там малювати, будучи ще у дуже ранньому віці, зображуючи коней, мавп і слонів, за що отримав від шкільних друзів і викладачів прізвисько «слоновий художник». Дванадцятирічним хлопчиком він робив свої перші «розрізи ножицями» (нім. Scherenschnitte – традиція, що з’явилася у Швейцарії та Німеччині близько 1500 року, що полягає у симетричному оформленні силуетів, листівок, любовних листів і т.д.). Він брав участь у природознавчому і екологістському русі «Перелітні птахи» і вчився грати на гітарі, окрім того, якийсь час він працював помічником мельника в Померанії і в рекламному ательє. У 1920-му він вступає в Ессенску школу прикладного мистецтва, в якій відвідував курси професора Вільгельма Петтера (графіка і декоративна живопис) і гравера Германа Кетельхена (різьба по дереву). Навчання закінчує в академії мистецтв Дюссельдорфа при Фріц Макензену і Віллі Шпатцу. Потім пройшов практику креслярем в Дюссельдорфі і в 1926-му вступає до шлюбу, але перш за відвідує клас для особливо обдарованих музикантів професора Юліуса Пауля Юнгханнса, разом з яким він здійснював мандрівки берегами Рейну і вчився малюванню.

1 травня 1928 Слюйтерман фон Лангевейде приєднується до НСДАП і стає членом СА. Там він створює плакати, віньєти і карикатури. Він придумує заголовки для «Нового фронту» ( “Neuen Front” – щотижневої газети НСДАП в гау Дюссельдорф), регулярно працюючи для цього видання. Характерні його роботи по дереву та гравюри, що зображують життя робітників Рура, нижньосаксонських селян і пейзажі люнебурзської пустки. Сцени з життя робітників він зображує в класичному стилі, ілюструючи в ньому численні літературні матеріали. Його метою було зобразити міцне, сильне і природне в конфронтації зі смертю. У свої роботи по дереву він вводив прислів’я та цитати з народних пісень. У 1935-му Ессенський музей Фолькванг купує деякі його твори. У тому ж році малює кілька циклів гравюр на дереві, в т.ч. «Пісню німецького народу» (1935 р.), «Так заповідали батьки» (1936 р.), «Німецьку пісню» (1938 р.), що робить його знаменитим у пресі, наприклад, у «Освітніх листах» ( “Der Schulungsbrief” ) і «Молодому народі» ( “Junges Volk”). Його особисте ставлення до мистецтва проявлялося в принципі: «Геній – це старанність».

Крім цього йому належать кілька політичних картин, портрет Гітлера і оформлення книжкової серії «Велика Німеччина». Більше того, він є автором настінного розпису будинків Гітлерюгенда та СА. У 1939 зі своїми літографіями представлений на «Великій виставці німецького мистецтва» (Große Deutsche Kunstausstellung). У 1940-му переїздить до Бендерсторфу поблизу Гамбурга, де працює виключно живописцем, створюючи великоформатні картини. У цьому ж році входить до числа трьох німецьких майстрів, що представляли самобутню сучасну німецьку графіку на 22-му Венеціанському Бієналле. У 1941 році записується добровольцем на східний фронт. У засніжених областях накидає ескізи зимових пейзажів. Наприкінці війни багато з його творів згоріли. Згодом він потрапив в британський полон і був інтернований протягом року.

Після війни Ґеорґ намагався продовжити свою кар’єру. Щоб якось прогодуватися, робив переважно рекламні малюнки. У 1946 році одружився вдруге. Європейський книжковий клуб назвав його одним з п’яти найкращих німецьких ілюстраторів і надав його малюнкам статусу антикварних. Також він писав вірші, балади, любовні, дорожні та застільні пісні в стилі Германа Ленса (німецький журналіст і романтик, автор патріотичного роману «Вервольф» про Тридцятилітню війну, загинув під час першої світової війни у Фландрії) які він супроводжував грою під гітару. У 1970 році опублікував свої пісні в об’єднаному збірник, випущеному на платівці. В тому ж році отримав почесне золоте кільце від націоналістичного товариства “Німецького культурного надбання європейського духу» (Deutschen Kulturwerks Europäischen Geistes – DKEG). Згодом він також отримав посаду в академії освіти і культури в Мюнхені. У 1973-го стає почесним громадянином свого рідного міста Бендерсторфа.

Переклав ОБ з російського перекладу Ф.Мамонова

Твори на середньовічну тематику

Твори на робітничо-селянську тематику

Твори на релігійно-містичну тематику

Твори на військову тематику