25 Гру 2009
Чудовий тихий край…
Чудовий тихий край,
зимове сіре небо,
ось вітер-мандрівник,
кудись летить крізь тебе.
Трава пожовкла он,
видніється з-під снігу,
а тихий плин Десни,
несе побиту кригу.
В’їжджаємо в село,
і ось милує око,
проста краса козацького бароко.
ОБ,
13 січня 2009 року